Chris Partlow
Support
Амфетамін
Амфетамін — стимулятор, який використовується для лікування синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (ADHD), нарколепсії, ожиріння, або в якості рекреаційного наркотика.
Історія
Амфетамін був відкритий в 1887 році Лазаром Еделеану, а активно почав використовуватись наприкінці 1920-х років у воєнній та психотерапевтичній сфері.
Хімія
Амфетамін зазвичай зустрічається у вигляді солей: сульфату, фосфат і гідрохлориду. Найбільш поширена сіль, сульфат амфетаміну — білий кристалічний порошок гіркого смаку. Розчинний у воді, мало розчинний у спирті. За дією на симпатичну нервову систему близький до препаратів групи адреналіну. Легко долає ГЕБ.
Він існує у вигляді пари енантіомерів: правообертального (S-(+)-амфетамін, декстроамфетамін) і лівообертаючого (R-(−)-амфетамін, левамфетамін).
Біологічна активність ізомерів відрізняється: правообертальний ізомер діє на ЦНС в 3-4 рази сильніше лівообертаючого. Вплив на симпатичну нервову систему, навпаки, вищий у л-ізомеру.
Дія
Окрім лікувального призначення, амфетамін використовується як засіб для подолання відчуття втоми, покращення спортивних результатів і когнітивних здібностей.
ЦНС:
• Покращення настрою;
• Підвищення уваги та концентрації;
• Підвищення почуття впевненості;
• Підвищення рухової та мовної активності;
• Зниження відчуття сонливості.
Периферія:
• Підвищення артеріального тиску;
• Тахікардія;
• Тремор;
• Сухість в роті.
Дозування
• низьке (10 мг)
• середнє (50 мг)
• високе (більше 100 мг)
Побічні ефекти
При тривалому вживанні або вживанні високих доз можливе зростання толерантності, проблеми с зубами, с серцево-судинною системою, та розвиток психічних порушень.
Последнее редактирование: